Показ дописів із міткою Економічні балачки. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Економічні балачки. Показати всі дописи

четвер, 12 квітня 2012 р.

Про скарби і закони.

   Уявіть собі, що ви знайшли скарб. Фантастика? Не зовсім. Таке трапляється. І що робити, якщо ви його таки знайшли? От для цього існують закони, щоб обмежити людину певними рамками і розставити крапки (інколи над І, а іноді і три крапки). Отже, що про це каже наше законодавство.
Стаття 343. (Цивільного Кодексу України) Набуття права власності на скарб
     1. Скарбом є закопані у землі  чи  приховані  іншим  способом гроші,  валютні цінності,  інші цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
     2. Особа,  яка виявила  скарб,  набуває  право  власності  на нього.
     Якщо скарб  був  прихований  у  майні,  що  належить на праві власності іншій особі,  особа, яка виявила його, та власник майна, у  якому  скарб  був прихований,  набувають у рівних частках право спільної часткової власності на нього.
     3. У разі виявлення скарбу особою,  яка здійснювала  розкопки чи пошук цінностей без згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває власник цього майна.
     4.  У  разі виявлення скарбу, що становить культурну цінність відповідно  до  закону,  право власності на нього набуває держава. {  Абзац перший частини четвертої статті 343 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 }
     Особа, яка  виявила  такий скарб,  має право на одержання від держави винагороди  у  розмірі  до  двадцяти  відсотків  (?) від  його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила міліції або органові місцевого самоврядування про скарб  і  передала  його
відповідному    державному   органові   або   органові   місцевого самоврядування.
     Якщо  скарб, що становить культурну цінність, був виявлений у майні,  що  належить  іншій  особі,  ця  особа, а також особа, яка виявила  скарб,  мають  право  на  винагороду  у розмірі до десяти відсотків  від  вартості  скарбу  кожна.  {  Абзац  третій частини
четвертої  статті  343  із  змінами,  внесеними  згідно із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 }
     5. Положення цієї статті не поширюються на осіб,  які виявили скарб під час розкопок,  пошуків,  що  проводилися  відповідно  до їхніх трудових або договірних обов'язків.

     Слід звернути особливу увагу на статтю 193 Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за привласнення знайденого або випадково опинилося у винного чужого майна. Вона визначає, що:
     "Присвоєння особою знайденого або випадково опинилося у нього чужого майна, яке має важливу історичну, наукову, художню або культурну цінність, а також скарбу, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців."
     Порядок передачі знайденого скарбу відповідним державним органам, механізм його оцінювання, подальшого розпорядження ним, обліку, реалізації, уцінки, виплати належної винагороди і т.д., регламентуються "Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. N 1340.
Слід зазначити, що норми вищенаведеного Порядку, а також норми статті 193 Кримінального кодексу України застосовуються як для поняття "Скарб", так і для понять "Безхазяйне майно" і "Знахідка".
Ось так то.  Звісно, такі "чудеса", як просто знайти скарб (особливо не шукаючи його) - це фантастика. Але, як там у "Діамантовій руці було?" - "поскользнулся, упал, очнулся - гипс". Всяке буває. ;) 


середа, 4 квітня 2012 р.

Ось і підтверджується прогноз Тоффлера. Або що таке "workshifting" і чи є він в Україні

Не знала про таке явище, як "workshifting" . І тим більше, що існує воно в Україні. Вперше зустрілась з ним, коли дізналася, що солідна корпорація, в якій працює мій хороший знайомий,  скоротила кількість офісів по Україні і тепер його офіс -  квартира.
Виявляється, це загальносвітова тенденція, яка не минає і Україну.

"Дедалі більше українських компаній дозволяють своїм співробітникам не їздити в офіс, а працювати вдома.
 В українських компаніях широке впровадження практики роботи співробітників поза офісом (воркшифтінг, від англ. Workshifting) розпочнеться в найближчі 2-3 роки.
 Воркшифтінг набуває все більшої популярності у світі. Згідно з недавнім звітом Citrix Global Index Workshifting, який був проведений Vanson Bourne в 11 країнах, сьогодні воркшифтінг практикують 37% компаній.
 За прогнозами, ця цифра зросте до 93% уже в 2013 році. Основна причина розвитку цього напрямку в усьому світі — активне впровадження бізнес-структурами нових технологій. Бар'єри, які раніше перешкоджали роботі поза офісами, тепер усунені за допомогою відеоконференцзв'язку, онлайн-комутаторів, презентацій на відстані та іншого.
 Завдяки цьому працівник може працювати в цілком комфортній обстановці поза офісом, маючи віддалений електронний доступ до всіх компьютерів і програм офісу.
 Але це всього лише справа часу -  в нашій країні на поширення вже популярного у світі досвіду піде 2-3 роки. Тенденція найпевніше почне поширюватися з великих міжнародних компаніях, для політики яких характерна робота на результат. Віддалена робота зручна як для працівника, який зможе виконувати завдання в комфортних для себе умовах, так і для роботодавця, який скоротить витрати на утримання зайвих офісних приміщень."

неділя, 13 листопада 2011 р.

класична економіка

Що мені завжди подобалось в науці, так це можливість спостерігати і досліджувати точки перетину різних сфер, напрямків. Економіка є дуже багатогранною, цікавою наукою, яка вимагає знання різних предметів, не лише власне, економіки. Але для повного вивчення картини, особисто мені поки бракує практики.
"Класична економічна наука хвора. Вона дедалі більше стає інтелектуальною іграшкою,  в яку граються заради неї самої, а не задля практичних результатів, необхідних для розуміння економічного світу. Економісти перетворили предмет на різновид соціальної математики, в якій аналітична суворість – це все, а практична обґрунтованість – нічого." ( Дж. Ходжсон)
P.S. До перечислених наук, я впевнена, що треба додати ще фізику.

середа, 2 листопада 2011 р.

ручне регулювання

Отже, девальвація стримується. З обігу вилучається гривня. ЇЇ не вистачає. Особливо це помітно на діяльності комерційних банків, які, не маючи готівки гривневої, змушені скорочувати кредитні програми, відмовляти клієнтам в наданні кредитів. Та й не тільки кредитів. На коррахунках немає готівки, а отже і виплати затримуються. Як це відіб'ється на  вітчизняному бізнесі -  питання. І ще питання - де ж гривня? Дуже не хочеться припускати, що вся вона пішла на покриття фіскальних витрат.

понеділок, 10 жовтня 2011 р.

яка фактична вага мільйона доларів

Стандартна банкнота важить 0.03 унції, або 0.849 грама. Для зручності візьмемо значення 0.85, отже мільйон доларів сто доларовими купюрами буде важити 8.5 кілограм. До цього треба додати ваги грам 500 на пакувальні стрічки. А якщо вже зовсім бути точним, то для старих купюр ця цифра буде на 2-5% менше, бо в процесі зношування, вага купюри зменшується. Загалом виходить, що мільйон доларів новими купюрами, фасованими по 100, важить близько 10.5 кілограм. 
Інша справа євро-банкнота в 500 євро важить 1.1 грама, тобто мільйон євро важить всього 2.2 кілограма. Найцікавіше, що вага буде різною для різних купюр:
5 (0.6 грам) - 120 кілограм
10 (0.7 грам) - 70 кілограм
20 (0.8 грам) - 40 кілограм
50 (0.9 грам) - 18 кілограм
100 (1 грам) - 10 кілограм
200 (1.1 грам) - 5.5 кілограм
Ось такі розрахунки

четвер, 25 серпня 2011 р.

З Днем незалежності!

Ми незалежні? Від кого? Від чого? При сучасній світовій фінансовій системі, яка взяла за горло більшість країн світу (хто зараз не залежить від міжнародних кредитів, відсотків по них і т.п.?) мабуть, поняття незалежності трохи трансформувалося. США, Греція, Німеччина, Іспанія,…..зараз незалежні? А Україна?
Докотилась Україна до самого краю…Далі хочеться продовжити як Костенко в записках, «вже нема куди котитись. Тільки в прірву». Ось і летимо. Що далі? Десь мусимо приземлитися ,гепнутись добре, щоб наші мізки стали на свої місця. (чого ж до цього часу обирали собі Таких лідерів ? Чого ж тоді нас Так легко нагодувати брехнею, видовищами, обіцянками, якщо ми такі розумні?) Ну а далі – далі знову котитися або «викочувати» спільними зусиллями, тяжкою працею (приклад нам - китайці) нашу Україну до нового рівня, зайняти своє місце під сонцем.
Суспільство (не тільки наше – ми ж живемо в еру розквітлої глобалізації) деморалізоване, А, може, це так мені зараз здається? Ми ж «мутуємо» і навіть не помічаємо цього. Можливо, ми не живемо у «королівстві кривих дзеркал», просто не встигаємо адаптуватися морально до змін? Хоча основні цінності – такі як любов, сім'я, дружба завжди займали гідне місце в житті людей…
Змінюються технологічні уклади, а це відбивається і на зміні суспільних відносин. (перспектива створення «електронних котеджів», зміни відносин у сі'мї, переваги, коли в майбутньому чоловік і жінка по професії будуть колегами і т.п.) Тут вже з загальносвітового сценарію нашу роль не вирізати. Є загальні тенденції, і хоч трісни – ми пливемо в одному човні.
Але є одне «но». І це «НО» пояснює, чому для України 40% боргу від ВВП – це дефолт, а для Японії 225% - ні. І чому у розвинених країнах публічна особа при найменшому скандалі, навіть не завжди за наявності доказів, йде у відставку, а в Україні навпаки - набирає рейтинг?
А образливо найбільше те, що ми пішаки і ні на що суттєво вплинути не можем. Люди не винні (чому так хочеться сказати Коцюбинське «коні не винні»? ) Навпаки, люди готові працювати більше, щоб заробляти більше. Хочеться бачити результат. А результат справді, як в пише Льюїс Керрол, такий: треба бігти дуже швидко, щоб стояти на місці. І деколи відчуваєш себе так, ніби біжиш на біговій доріжці, а тобі весь час хтось збільшує швидкість. Сили закінчуються. Стоїш на місці (вірніше біжиш). Розумієш, що треба зійти, але чомусь і зійти сил немає. От так і у нас. Треба змінити владу. Але як? На що? На кого? В даний момент.
От що змогло б українців згуртувати по-справжньому й знищити цю «толерантну» байдужість – це лихо. Велике всеосяжне лихо, неминуче лихо, як було у Японії. Жорстоко, але правда.
А ще – праця, дисципліна, професіоналізм, порядок. До речі, про порядок. От як ви думаєте: було б більше порядку в країні, якби працювала система «платних доносів»? Це так гіпотетично, образно. Існував би якийсь фонд, скоріше всього при місцевих бюджетах, який формувався б зі сплачених штрафів. Хто побачив порушення, доніс на нього – отримав винагороду. Таке собі «ябедничання», «стукатцтво». От побачив, що сусід курить (палить) біля своєї дитини. Подзвонив кому треба. Приїхала відповідна служба. Сусіда оштрафували. Тобі заплатили (перерахували) 20% від штрафу. Всім добре. Поліції, бо плани виконує, дитині – бо не дихає канцерогенами. Тобі – бо заробив і показав свою «соціальну відповідальність». Сусіду тільки зле. Але то вже його проблема. Сам винен.
Така собі модель суспільної поведінки, яка важко віриться, що змогла б у нас прижитися. З дитинства «ябед» не люблять. З службою сусіду можна в нас «домовитись», а самому ще дістати «на горіхи».
Це так, примітивний приклад. У нас же панує Система. З великої літери «С»
Важко розібрати в в цирковій виставі під назвою «Політика» - що є справжнє, а що фокуси.

Тому вернуся до теми вічних ц
інностей. Любов, сім'я, родина, дружба… Це і є те справжнє, те світло провідної зорі, яке завжди вказуватиме нам правильну дорогу. Виведе з задзеркалля, легше адаптує до «мутацій», згладить хвилі підйомів і криз.
І те, що ми летимо зараз у прірву – це ж СУПЕР! Значить попереду великі зміни. Будемо «викочувати».
Слава Україні!