Україна розвивалася у нав'язливих їй спотворених суспільно-політичних умовах, і її незнищенна воля до життя виявлялася не завжди в адектватних формах і свідомих актах. Незалежністю завдячуємо не лише тим, хто свідомо присвятив своє життя цій ідеї, а й тим, хто, може, й не маючи поняття про неї, об'єктивно працював для України, забезпечуючи безперервність народного буття: вирощував хліб, добував вугілля, зводив житло, створював музику, народжував нові наукові ідеї. А найбільше завдячуємо тим українським матерям, які за всякої тихої години знаходили сили виховувати своїх дітей у добрих звичаях, передавали їм людяність і рідне слово.
Незалежність - заслуга не тільки певних політичних сил та рухів, а й усього народу, багатьох його поколінь.
(Іван Дзюба. Співдоповідь на І Всесвітньому форумі українців 21 серпня 1992 року)
