Роздуми на тему гуманізму

Мікеланджело. Страшний суд. Грішник. 

Сикстинська капелла. Ватикан.

От слухаю я новини по телебаченню і напрошується думка: хто ми у своїй державі? Хто ми для себе? Ні, ми , звичайно гонорово будемо стверджувати, що ми суперінтеліґентна, працьовита, розумна нація. І на цьому місці чомусь хочеться сказати словами Олександра Бойченка "дурні та гордії ми люди". Та ні. Гг. Ніби не дурні поокремо. А от разом чомусь спрацьовує принцип синергії.  Чи гордії? Бо якби гордії, то, може б, менше було новин як сьогодні. Там - дорогу відкрили вчора, а сьогодні вже знову закрили. (це з сьогоднішніх новин) Наші люди вихід знайшли гордо - поміж деревами в лісі об'жджають тепер. ))) (((

І ось думається мені - а є він - гуманізм в Україні? Послухаєш новини - немає. Але от приглянешся до людей поокремо - ні, гуманізм живий і ще який! От їду я сьогодні в тролейбусі. До слова, зі зміною маршрутів у місті з початку року, взагалі важко зорієнтуватися, як добратися з пункту А в пункт Б. Особливо, коли раніше було на вибір декілька маршрутів - а тепер спростили - їх стало значно менше. Зате більше тролейбусів. Так от - їду я сьогодні в тролейбусі. Стою однією ногою,  рукою ледь дотягуюся до високої для мого зросту перекладини. Людей багатенько. Дівчина, над якою я стояла у чудернацькій позі йоги, несподівано запропонувала покласти мені свою сумку їй на коліна. Так, у той момент це був реальний прояв гуманізму. )))

І про гуманізм європейський. Дозволю собі процитувати згаданого вище Олександра Бойченка. Чому цитату, а не своїми словами - спитаєте? а є причина тут. Але її не скажу. Отже: "..І якщо український професор заради наукової конференції мусить спочатку витратити більше часу і зусиль на отримання європейської візи, ніж європеєць Тадзьо на десять походів через кордон до дешевого українського генделика, то на сторожі чиїх прав, я вас питаю, в такому разі стоїть Європа? Прав людини як людини чи як представника певної держави? Увічлива відповідь - ось і все, чого мені наразі треба від Європи. Хай скаже: "Так і так, нам глибоко до дупи, хто там серед вас професор, а хто бомж, бо усі ви є громадянами ідіотичної держави, і доки ви свою державу не зробите нормальною, доти не сподівайтеся і на наше до вас нормальне ставлення. Хочете їздити Європою - станьте нею".

...І думаю собі: в чому мораль цих байок? Європа - не панацея, як і Азія. Але один в полі не воїн. Тому треба вміти дружити. Однак я знову вбік відійшла. ))) Допоки я зустрічатиму гуманізм у вчинках українців - Україна буде жити. АЛЕ: Не плутати з толерантністю. ггг. )))