Асоціації

Недавно взяла участь у такому собі флешмобі: гра в асоціації. Кожен задає іншому учаснику 7 слів, на які той має описати свої асоціації. Вирішила залишити тут.:

Стриманість - це вміння контролювати свої емоції. Не тільки негативні - позитивні також. Це здатність опановувати себе. Нелегко буває. Бо емоції затьмарюють розум і часто викривлюють реальність. Чомусь перше, що згадалось, так вислів "залишайся однаково байдужим як до критики, так і до похвали". Мені здається, що Постійна, регулярна нестриманість, яку люди виправдовують самі собі холеричним характером і т.п. - це елементарна невихованість або самолюбування.

Безмежність. Асоціюється з горизонтом. Мрію зустріти схід сонця в горах і на морі.

Якщо про відчуття, то асоціюється з таким почуттям, як любов. Справжня любов. Не лише до чоловіка, дітей, але до людей. Любов безмежна. Вона не має перепон в часі, відстані, в смерті. ЇЇ неможливо вкрасти, відібрати.Якщо вона дійсно є. Власне, як і віра. Щось я розхвілосовствувала. Зачепило.

Стосунки. Партнерство, взаємокорисність, взаємодопомога, не прагнути, щоб було по-твоєму, але й не гнутися перед кимось. У відносин має бути якась місія. І вона головна. сторони відносин мають бути командою. Інколи можна і уступити заради чогось важливішого. Корона з голови не впаде.

Береза. Чомусь асоціація ілюстрації з якоїсь дитячої книжечки в дитинстві, де біля берези  красуня-весна стоїть, так голову нахиливши, сперлась на березу. Асоціюється з ніжністю, чистотою, весною, стрункістю.

Смайлик. гарний настрій (смайли з негативними емоціями, здається, ніколи не використовувала), віртуальне листування, душевність, тепло на душі, щирість.

Фото. Фото моїх дітей, які стоять в рамках на кухні. Така собі маленька виставка. А ще спогад дитинства. Тато мене фотографує. Потім у ванній проявляє. Дозволяє мені слідкувати за цим процесом. Я стаю свідком, як на папері з'являються фото. Деталей не пам'ятаю, але емоції, як побачила зображення у розчині на папері - не передати.

День. Чомусь зараз асоціюється з плинністю часу. Дуже короткий відрізок часу. Ніби я жену галопом на коні. Ніби сиджу (сама не прикладаю настільки вже зусиль до змін), але місцевість дуже швидко змінюється. Чому на коні ,а не в авто? "Вітер" шмагає в лице. Триматись, нахилятись, управляти треба. А в авто - це дні декрету перших місяців. Ніде не "дує". Включив собі кондиціонер, як захотів. І не обов'язково самому бути за кермом, щоб їхати.)))