життєві флуктуації

Коли ми були маленькі, нам читали казки, в яких одного маху чарівної палички було достатньо, щоб все навколо кардинально змінилося. Зразу було видно - чи на добре змінилося, чи на зле, щоб вчасно попросити друге бажання. У житті ж трохи по-іншому. Ми не завжди відчуваємо змін. Ми відчуваємо, що щось міняється, але що саме стало передумовою цього - інколи важко сказати. І не завжди відчуваєш правильно тенденцію. Тренд, якщо так можна то назвати. Ну ви зрозуміли, про що я. Мені колись ще в дитинстві була дуже цікаво - чи відчуває людина момент переходу з дитинства у юність, з юності у молодість, у зрілий вік, у старість. Теоретично, десь має бути та точка (подія, випадок), яку ми перетинаємо і після неї стаємо (відчуваємо) себе на новому етапі.
Я не фізик, даруйте за таке порівнння, але воно мені дуже наглядно показує нас у цьому житті.
Наше життя мені нагадує посудину з інертним газом. Ми - частиночки цього газу. Рухаємось по заданій траєкторії (доля, обставини), але приходить момент і ми стукаємося об стінку посудини і міняємо свою траєкторію руху. Варіантів зміни - багато. Ось так відбувається флуктуація. Яка міняє нас, наш світогляд. Це переважно якісь непередбачувані форс-мажори.: наприклад, чиясь смерть. Я так про газ грубувато порявняла Можна Образи формувати різні - це вже художнє оформлення, але суть однакова.
У мене таке враження, що я вже давно рухаюсь по іншій траєкторії, а живу ілюзією, що все ще на попередній...