Бо день якийсь такий...

...бо день якийсь такий,
Що всім би все прощала,
І за здоров'я всіх
Палила би сто свіч.
За тих, кого люблю,
І тих, що проклинала...
Бо день якийсь такий...
Бо день такий - мов ніч.
Життя якесь таке,
Що ми вже всі торговці,
Життя якесь таке -
Лише порізи,
Шви.
Та я палю свічки
В малесенькій церковці
І думаю про тих,
Що є і відійшли.

О, ноша нелегка
Вгинає наші плечі,
Кладе печать жалю
На лиця і на дні.
І я палю свічки
В церковці на Горечі,
І думаю, що хтось
Запалить по мені.

Однак, які легкі
Моїх набутків клунки!
Та все мені проща
Христа прозорий лик.
І думає, мабуть,
Про це стара румунка,
Що тихо поправля
На образі рушник.
(Марія Матіос)