середа, 24 квітня 2013 р.

Розкриваємо себе у дітях. Ліна Костенко

Сьогодні у мене настрій, коли хочеться відповідати лаконічно. "Час пролітає з реактивним свистом. Жонглює будень святістю і свинством", а у мені здається, що я все та, що й 10 років тому. ну хіба маю вже 2-х дітей.:)
Буває часом дивне відчуття, —
що час іде, а я собі окремо.
Мені п’ять років. Я іще дитя.
Люблю цукерки і читаю Брема.
Все щось майструю, думаю, дивлюсь,
таке мале, уперте і шалене.
Росту. Сміюсь. Нічого не боюсь.
А це мій син. І схожий він на мене.
(Ліна Костенко)
Що хочу зробити найближчим часом разом з дітьми чи для дітей:

1. Пускати повітряного змія;
2. Намалювати казкових героїв на тротуарі;
3. поїздка до дітей-сиріт;
4. годувати білок в парку;
5. вишити доні сумочку;
6. кататись на роликах;
7. кататись на велосипеді;
8. пускати сонячні зайчики;
9. зробити театр тіней;
10. дивитись на хмари і придумувати, на що ті схожі;
далі буде

1 коментар:

  1. Гарні бажання ;)

    У дитинство повернуся, ну і що, що я малий,
    Та я щиро подивлюся, не потрібно зайвих слів.
    У дитинстві світле небо, хоч і тучі є на нім,
    Та назавжди залишитись хочу в нім без плину днів.

    Хоч дорослим стало тіло, у душі я все ж такий,
    Наче часу не підвладно, щоб душею я старів.
    Хоч мовчати я навчився, та в душі завжди прямий,
    Непотрібно стало іншим, щоб усе я говорив.

    Хтось сміється наді мною, ну і що мені з того,
    Я живу собі як хочу, хоч і важко від цього.
    Хмарочосів не будую, свої мрії залишив,
    Ясним ранком пробудився, Бога серцем полюбив.

    Сергій Ранковий

    ВідповістиВидалити