середа, 25 липня 2012 р.

Криворівня. Музей "Хата-Гражда"

Як будете на Верховинщині, заїдьте у музей "Хату-Гражду" в Криворівні. У земельно-податкових книгах записи про цю хату від 1858 р. У кінці ХІХ – поч. ХХ ст. тут проживали Палій і Параска Харуки. Часто до Харуків приходили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, які відпочивали  Криворівні та збирали етнографічні матеріали.


У 1964 р. хату-гражду було використано під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків».

 А потім вона стояла пусткою багато років


 У 1993 р. споруду відреставрували і через рік під час Першого світового конгресу гуцулів тут було відкрито музей.

А взагалі стоїть ця хата на подвір`ї одних господарів, які просто відкривають вам її, збирають з дорослих за відвідування по 5 грн. ))) і при бажанні розповідають, що  є що з предметів побуту.


От для прикладу: що це таке?


В мене варіанти були кумедні. Відповідь напишу в коментарях


Ще трохи внутрішнього інтер`єру.


Загалом цікаво, але осад залишається, що нікому це не потрібно. 


на таких лавах пряли

Тут спали

Так вона виглядає зовні

Стежечка, що  веде в той керунок

 Але спершу треба перейти-переїхати міст через річку

Краса...
Хочу окремо розповісти про людей. Відкриті, добродушні, говіркі, запальні. Зупинилися ми біля гражди, а моя доця розхнюкалася, що не хоче йти. Спека і дитина втомилася. Я її вмовляю, вже настроєна, що нема чого мучити дитину. Аж тут під`їжджає до нас жіночка років 60 на велосипеді, заговорює доню, пропонує їй під`їхати до гражди на рамі велосипеда, паралельно питає звідки ми, що звати її Параска, встигає дати мені свій номер телефону типу у разі чого, зупинятися тільки у неї ))), викликати господарів, на чиїй землі стоїть гражда, і ще щось розповідати...розповідати. Така моторна жіночка! )))

Ніжні квіти


Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1719 р.
Зайшла під час служби Божої туди. Слухала промову священника. Така гарна та промова була. Про людські слабкості, про те, що якщо людина нібито зла, насправді вона потребує більш трепетного ставлення до себе, бо ранима. Про те, що немає людей, які не з Богом, є ті, які не пізнали ще Бога. Бабусі у вишиванках з верховинськими візерунками слухали його. Ніхто не шепотівся. Гарне відчуття спокою та гармонії супроводжувало ще довго.


Їдучи в сторону Ворохти, трапився нам хатинка-музей Івана Франка. Вірніше, за переказами, Іван Франко ще й там зупинявся на відпочинок та збирав фольклор.

І тут ми зрозуміли, що практично кожні господарі приймали тоді,як і власне зараз туристів до себе на проживання. По дорозі була ще гражда, в якій гостював Михайло Грушевський. Але там ми вже не зупинялися. )))

А загалом мені видається, що на такій землі, біля річок в горах не можуть жити люди слабкі. Сама природа формує вдачу горян - робить їх запальними, впертими, швидкими, здоровими, сильними.

1 коментар: