Wisława Szymborska "Rachunek elegijny"

У різному віці ми все сприймаємо по-різному. І здається мені, особливим для прояву людської мудрості є період, коли починають вмирати (якщо, звісно,  людина сама не дає старту) її ровесники і такі випадки вже стають не винятком, а закономірністю. Коли її (людини) покоління стає крайнім у житті. Чомусь вірш великої польської письменниці Віслави Шимборської навіяв на мені ці думки.

 Елегійний рахунок

Скільки тих, котрих я знала
(якщо насправді їх знала)
чоловіків, жінок
(якщо цей поділ ще має силу)
переступило цей поріг
(якщо це поріг)
перебігло через цей міст
(якщо назвати це мостом) –
Скільки після життя коротшого або довшого
(якщо це для них і надалі якась різниця)
доброго, бо почалося,
поганого, бо закінчилося
(якщо б не хотіли сказати навпаки)
опинилося на другому березі
(якщо опинилося,
а другий берег існує) –
Я не знаю
їхньої долі
(якщо це навіть одна спільна доля
і ще доля) –
Все
(якщо словом цим не обмежую)
мають за собою
(якщо не перед собою) –
Скільки їх вистрибнуло з шаленого часу
і вдалині щораз зворушливіше зникають
(якщо варто вірити перспективі) –
Скільки
(якщо питання має сенс,
якщо можна дійти до остаточної суми,
поки той, хто рахує, не долічить до себе)
запало у той найглибший сон
(якщо немає глибшого) –
До побачення.
До завтра.
До наступної зустрічі.
Вже того не хочуть
(якщо не хочуть) повторити.
Віддані на нескінченне
(якщо не інше) мовчання.
Зайняті тільки тим
(якщо тільки тим)
до чого їх змушує відсутність.
(Віслава Шимборська )
***

Rachunek elegijny

Wisława Szymborska

Ilu tych, ktorych znałam
(jeśli naprawdę ich znałam)
mężczyzn, kobiet
(jeśli ten podział pozostaje w mocy)
przestąpiło ten próg
(jeżeli to próg)
przebiegło przez ten most
(jeśli nazwać to mostem) -

Ilu po życiu krótszym albo dłuższym
(jeśli to dla nich wciąż jakaś różnica)
dobrym, bo się zaczęło,
złym, bo się skończyło
(jeśliby nie woleli powiedzieć na odwrót)
znalazło się na drugim brzegu
(jeśii znalazło się
a drugi brzeg istnieje) -

Nie dana mi jest pewność
ich dalszego losu
{jeśli to nawet jeden wspólny los
i jeszcze los) -

Wszystko
(jeżeli słowem tym nie ograniczam)
mają za sobą
(jeśli nie przed sobą) -
Ilu ich wyskoczyło z pędzącego czasu
i w oddaleniu coraz rzewniej znika
(jeżeli warto wierzyć perspektywie) -

Ilu
(jeżeli pytanie ma sens.
jeżeli można dojść do sumy ostatecznej,
zanim liczący nie doliczy siebie)
zapadło w ten najgłębszy sen
(jeśli nie ma głębszego) -

Do widzenia.
Do jutra.
Do następnego spotkania.
Już tego nie chcą
(jeżeli nie chcą) powtórzyć.
Zdani na nieskończone
(jeśli nie inne) milczenie.
Zajęci tylko tym
(jeżeli tylko tym)
do czego ich przymusza nieobecność.