самоаналіз

У кожної жінки- мами час від часу бувають періоди (тут не важливо, що до цього спонукає) коли вона аналізує себе. І задає питання: я хороша мама? Починаєш згадувати різні випадки, за чимось сумуєш, чогось ще сподіваєшся... І все це (самокопання) відбувається комплексно - я підкреслю. Бо я ж не тільки мама. Я одночасно ще й просто жінка, дружина, дочка, внучка, сестра, подруга, колега по роботі, працівник, коліжанка, знайома...і т.д. І самоаналіз відбувається у всіх напрямках, бо тільки в комплексі, гармонійному МЕНІ, я жінка, особистість. Питання тільки, яке співвідношення оптимальне для мене, щоб воно було комфортним і близьким мені людям.

Недавно коліжанка ставила питання - що таке супержінка. Захотілося мені без зайвих емоцій його розглянути. Так не дуже художньо,але, щоб не згубити напрям думок, перенесу частину своїх міркувань сюди, щоб колись посміхнутися написаному зараз ))).

  

Відобразимо супержінку функцією f(x)=y
f (Пр,А, П,В,К,С,Р,М,З)= СУПЕРЖІНКА )))
Беру дані задані: прибиральниця (Пр), акурат (А), повар (П), вчитель (В), кар'єрист (К), самолюб (С), раціо (Р), Мати-Тереза (М), Здобувач (З)

І навіть якщо функція складається з множини ірраціональних чисел (саме сюди підходить математичне визначення), то це навіть на краще - жінку це не зупиняє. Бо як і числу П (пі) ,для нас важливо зберегти пропорції (читай гармонію, внутрішню рівновагу). Це те - що ми називаємо пріоритетами. І що б у ту функцію не входило, що б ми туди не додавали чи від чого б не відмовлялись. якщо ми збережемо пропорції у всьому - гармонійні для нас і нашого оточення, то можна сказати, що ми завдання виконали. Якщо ми не будемо прагнути до "нескінченності", не будемо заганяти себе у всіх напрямках, а виберемо для себе на даному етапі життя більш потрібні напрямки, не закидаючи повністю, не ігноруючи взагалі менш потрібні для нас, то багато наших метань і мук сумління відпадуть самі собою. От тільки проблемка - на практиці все чітко розприділити.
Ресурси здебільшого є обмежені. В тому числі і наші. І якщо вважати, що жінка - у рівнянні - це ОДИНИЦЯ, то залишається всього лиш визначити питому вагу для себе кожного з напрямків. І чим більше ми їх додаємо, тим менше питомої ваги припадає на інший. А комбінацій таких - море.
І звичайно, якщо б так сильно ми хотіли доколупатися до істини, могли б провести факторний аналіз різних комбінацій і глянути - зміна (у більше чи менше) якого напрямку могла б найбільше вплинути на Супержінку. Але чи варто? Чи варто бути тією супержінкою? (мені асоціюється з машиною). От згадай - скільки ми знаємо жінок, не реалізованих практично у половині, а може й більше напрямків і багато хто ними захоплюється. Артисти без дітей і сім'ї, і тим більше кулінарних шедеврів. Домогосподарки, які не мають успішної кар'єри, але такі гармонійні у своєму побуті, що думаєш - от він - ідеал жінки.)))
Ми повинні бути гармонійні самі з собою. І знайшовши свої "ідеальні пропорції" у власній "функції" - тобто, визначивши пріоритети, вчасно встигати брати корінь квадратний з функції "супержінка" (тобто переглядати свої пріоритети)

І от вертаюся я до роздумів - яка я мама? Згадуються різні випадки. Ні, я не ідеальна і не готова відмовитись від багато чого. Але я не живу з батьками, які мені допомагають з дітьми. Я не віддаю їх на місяці до родичів, щоб займатися своїми справами, хоч мене переконують, що у моєму теперішньому становищі це потрібно.

Знайшла фото. Робив її чоловік. На фото я за столом, обкладена книжками, листками, всякими чернетками. Однією рукою тримаю 8-місячну Катю, яка смокче груди, а другою набираю на комп'ютері статтю, щоб встигнути вчасно. Фото зроблене зранку. Я не лягала спати. Ні, не подумайте, я себе не жалію - зовсім ні. Просто навіялось. Згадала. І от питання в мене - моїм дітям, чоловіку  треба моїх таких недоспаних ночей? Мабуть, ні. Але є інша сторона медалі - мені потрібен результат, щоб бути щасливою від цього, щоб це не відбивалося на моїх рідних.

І якщо колись для мене прикладом сильної жінки була героїня "Москва сльозам не вірить", то зараз в даний момент мого самоаналізу, сильна жінка - це та, яка відмовляється від своїх амбіцій, які не приносять користі близьким людям заради них. Тому не вважаю себе сильною.

А як буде важко фізично і морально, знову буду повторювати Стусове "Терпи, терпи. Терпець тебе шліфує... Сталить твій дух. Тож і терпи. Терпи."

І коли мій син каже мені, що я в нього най-найкраща, а доця свою лялю називає Оєнка :), я знаю: я хороша мама для своїх дітей. :) І вже навіть не сумніваюся в цьому. До наступного самоаналізу ;)
***
А жінка в світ приходить для любові
Любити ляльку доки ще мала
Любити маму поки підросла
А тільки –но, як ступить за поріг
Любити небо і м‘який моріг.
Дім батьківський і квіти чорноброві
Бо жінка в світ приходить для любові.
Росте вона, ростуть її роки
Ростуть її і радості й надії
І от приходять роки молодії
По світу вже вона не йде – несеться !
Уважно прислухається до серця
Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
Почути, що прийшла її любов
Ота любов, що перша і остання
Такої ще ні в кого не було !
І ти щаслива в серці в тебе рай
І відшумів весільний водограй.
І попливли літа, літа, літа….
Усіх годуєш, хоч сама голодна
І часом нерви стримати негодна
Та будеш захищати, як в бою
Оту сімейну каторгу свою.
І попливли літа, літа, літа…..
А що ? Якби усе почати знов ?
Оце той борщ щоденний – це любов,
Сорочка чисто випрана – любов
І очі діточок ясні – любов.
Все так було б, якби почати знов !
Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !

(Галина Гордасевич)