Іржа

Світ був жорстоким завжди. Прагнення наживи, завоювання було притаманне вже з появою людини. Спочатку виникала просто необхідність вижити - роздобути мамонта.  Потім відвоювати кращу територію - де більше їжі, кращі умови життя, якісніша вода і.т.д. Проходили тисячоліття, століття. Змінилися методи. Суть залишилася та ж. Але поняття "вижити" суттєво змінилося. Світові війни, найновіші розробки - все це заради сили, влади, які є запорукою "виживання" в сучасній інтерпритації. Люди обєднувалися в роди, громади, села... Нарешті був сформований інститут держави. Тепер держави об'єднуються: така собі дружба проти когось. Діє гасло: не можеш протистояти? - приєднуся.

Населення людей на планеті невпинно зростає, і якщо 20 років тому ціннішими "мамонтами" були поклади нафти, то зараз все дорожче оцінюють прісну воду, органічну їжу, яких для всього населеняя планети просто не вистачає... Заради "мамонтів" розпочинаються війни. Привід знайти - елементарно. Так було завжди.Так і буде. Вся причина в людині.

Про насилля, як іржу, що сидить в людях, Рей Бредбері написав колись оповідання "Іржа". Там автор показує ситуацію, що навіть, якби з лиця землі зникла вся зброя, людина всерівно відламає ніжку стільця, візьме камінь - і піде вбивати. А така особливість людини в парі з НТП - це ой як небезпечно.
Цитати з оповідання:

***

- Что делали бы вы, начальство, что делали бы мы, солдаты, что  делал бы весь мир, если бы все мы завтра проснулись и пушки стали бы ненужными?      Полковнику  было  теперь  ясно,  что  с  сержантом  нужно  обращаться осторожно. Он спокойно улыбнулся. - Это интересный вопрос. Я люблю поболтать о таких теориях. По-моему, тогда возникла бы настоящая паника. Каждый народ подумал бы, что  он  один во всем мире лишился оружия, и обвинил бы в этом несчастье  своих  врагов. Начались бы массовые самоубийства, акции мгновенно упали  бы,  разыгралось бы множество трагедий.
     - А потом? - спросил сержант. - Потом, когда все поняли бы,  что  это правда, что оружия нет больше ни  у  кого,  что  больше  никого  не  нужно бояться, что все мы равны и можем  начать  жизнь  заново...  Что  было  бы тогда?
     - Все принялись бы опять поскорее вооружаться.
     - А если бы им можно было в этом помешать?
     - Тогда стали бы драться кулаками. На  границах  сходились  бы  толпы
людей, вооруженных боксерскими перчатками со стальными вкладками; отнимите у них перчатки, и они пустят в ход ногти и зубы, и ноги.  Запретите  им  и это, и они станут плевать друг  в  друга.  А  если  вырезать  им  языки  и заткнуть рты, они наполнят воздух такой  ненавистью,  что  птицы  попадают мертвыми с телеграфных проводов и все мухи и комары осыплются на землю.

***

Ведь это все равно, что черепаху  вытащить  из панциря. Цивилизация задохнулась бы и умерла от шока.

***

Пробегая по канцелярии, он схватил стул.  "Деревянный,  -  подумалось ему, - старое доброе дерево, старый добрый бук". Дважды ударил им о  стену и разломал. Потом схватил одну из ножек, крепко  сжал  в  кулаке.  Он  был почти лиловым от гнева и ловил воздух раскрытым  ртом.  Для  пробы  сильно ударил ножкой стула себя по руке. - Годится, черт побери! - крикнул он. С диким  воплем  он  выбежал  и хлопнул дверью.