Гостюють у мене зараз поляки. Молода пара Артур і Моніка. Приїхали вони сюди на коротку вакацію. Ця поїздка - презент Артура на День народження, яке ми вчора дружно відсвяткували. Чесно кажучи, приємно була здивована щирою зацікавленістю не лише до всього польського (хоча це, безумовно було пріоритетним), але й до українського, в тому числі до мови, сучасної літератури. Це другий випадок у моїй практиці спілкування з іноземцями, коли вони користуються українським розмовником і не розраховують гонорово, що їх і так зрозуміють. Мені дуже б хотілося, щоб така тенденція була присутня і надалі. У галереї "Равлик", яку я згадувала у одному з попередніх постів, працює дивовижний дядько: Юрій Теодорович. Напередодні я з ним узгоджувала деталі екскурсії для поляків. Артур і Моніка погодились на екскурсію на українській мові. Трохи самі розуміли, трохи я пояснювала. Коли виходили з галереї, Юрій Теодорович каже до мене: "Старайтеся, щоб українську мову вчили і поляки, і німці, і американці, і росіяни. Не шукайте для них легшого шляху." ))), а до них пожартував: "така львів'янка (кивнув на мене) куда завгодно вас заведе))) головне, щоб не до міліції)))" всі дружно посміялись, а Артур захоплено мовив: "Ото я розумію - патріот".))) (я також запам`ятаю на все життя цього чудового екскурсовода креативним патріотом)
Немає коментарів:
Дописати коментар