Мамо, зроби це! Мам, подай то!, Мама, візьми на ручки! Мама..мама... І мені інколи доводиться їм нагадувати: "Все зроблю, візьму, подам, тільки хвильку почекайте! У мене немає 10 рук!" :)
А інколи таки хотілося б мати принаймі ще одну пару рук, щоб встигати більше.
Схоже, потенційно така перспектива буде у багатьох з нас. Зараз це тільки наукові дослідження, але вони мають шанси втілитися в життя. Вже втілюються. От тільки чи наважаться розробки цих досліджень пустити в маси - інше питання. Мова йде про еволюційну робототехніку.
Уявіть собі. Ви можете мати біля себе такого собі робота, який буде робити вашу роботу паралельно, поки ви виконуєте іншу і керуватися буде однією тільки вашою думкою. Вірніше, імпульсами, які посилатиме ваш мозок Вашим нейронам, вмонтованим в роботі.
А може бути й навпаки. Ви хочете володіти суперінтелектом. Не забувати нічого, підвищити в рази продуктивність вашого мозку. І у ваше тіло трансплантовують спеціальний датчик, який передає сигнали вашим нервовим закінченням від компютера.
Чи готова я зараз вводити в своє тіло електроди, якими керувати буде комп'ютер? Мабуть, зараз ні. Чи готова я віддавати свої нейрони для введення їх в "тіло" робота, під'єднаного до комп'ютера? Не впевнена. (Хоча, при умові сильної конкуренції і необхідності це зробии, років так через 20 не виключаю).
Такі досліди вже проводяться. І вони мають неочікувані результати. Хтось прославляє таку перспективу - створення суперінтелекту. Хтось застерігає: комп'ютеризація така може призвести до втрати людини контролю над роботами. Адже робототехніка, в яку переміщують біологічні оболонки починає зазнавати непередбачуваних еволюційних процесів. Робот "морська зірка", який мав сам навчитися пересуватися несподівано почав переміщатися абсолютно новим способом. Еволюція таких роботів непередбачувана. В тому й небезпека. І це вже не фантастика.
Немає коментарів:
Дописати коментар