На іподромі.

На днях сортувала фото у віртуальних альбомах і знайшла недавно зроблені світлини з Львівського іподрому. 

Відчуття з відвідування такого типу заходів двоякі. З одного боку - позитив. Діти надивились на коників, просторе місце, де їм сподобалось, новий досвід часопроведення,  вболівання за обраних напередодні фаворитів...

Але у цьому коловороті свята є якесь напруження. Шкода мені тих коників-красенів. Я, до речі, цирк і зоопарк також не люблю. І розумію, що за кониками гарно доглядають, їх шанують, бережуть, але чи тому, що їх просто люблять, чи бо вони непогана інвестиція?...

Цікаво спостерігати за процесом нагородження переможців. Коли кубок вручають власнику (або скоріше представнику від власника). Є своєрідний дрес-код: у чоловіків чорні костюми, у жінок капелюхи з широкими полями, у коней блискуча доглянута грива і стрічка біля вушка у переможця...

 Коник навіть тут:

 Призи чекають переможців

 Вперед!

 А тим часом в небі...

 Боротьба зростає

 І кожен достойний перемогти

 І сили на межі

 Тільки воля до перемоги

 

Так виглядає один з переможців. Ну дуже пасує стрічечка!

Життя пробігає наше галопом, от тільки чи то ми як жокеї на тому конику-часі женемо його вперед, чи самі як коні летимо, а обставини галопом жокеєм згори керують нами. Думаю, можна вибрати самому своє ставлення до цього, але навряд чи це щось змінить...

***

Владимир Высоцкий

Бег иноходца
(Я скачу, но я скачу иначе...)

Я скачу, но я скачу иначе, —

По камням, по лужам, по росе.

Бег мой назван иноходью — значит:

По-другому, то есть — не как все.

Мне набили раны на спине,

Я дрожу боками у воды.

Я согласен бегать в табуне —

Но не под седлом и без узды!

Мне сегодня предстоит бороться, —

Скачки! — я сегодня фаворит.

Знаю, ставят все на иноходца, —

Но не я — жокей на мне хрипит!

Он вонзает шпоры в ребра мне,

Зубоскалят первые ряды...

Я согласен бегать в табуне,

Но не под седлом и без узды!

Нет, не будут золотыми горы —

Я последним цель пересеку:

Я ему припомню эти шпоры —

Засбою, отстану на скаку!..

Колокол! Жокей мой "на коне" —

Он смеется в предвкушенье мзды.

Ох, как я бы бегал в табуне, —

Но не под седлом и без узды!

Что со мной, что делаю, как смею —

Потакаю своему врагу!

Я собою просто не владею —

Я прийти не первым не могу!

Что же делать? Остается мне —

Вышвырнуть жокея моего

И бежать, как будто в табуне, —

Под седлом, в узде, но — без него!

Я пришел, а он в хвосте плетется —

По камням, по лужам, по росе...

Я впервые не был иноходцем —

Я стремился выиграть, как все!

(1970)